Повний список країн, які підписали Шенгенську угоду

Маючи шенгенську візу або право безвізового в'їзду, можна відвідувати всі країни Шенгенської зони. Шенгенське законодавство сьогодні повністю інкорпороване в нормативну базу Європейського Союзу, але поняття ЄС і Шенгенської зони багато в чому розходяться. До яких країн можна в'їжджати? Які обмеження та виключення існують? У яких державах, що не входять до Євросоюзу, можна перебувати?

Зміст:

• Історія
• В якому році і де було підписано?
• Коли Угода запрацювала і припинила дію?
• Що означає? Суть
• Основні правила та вимоги
• Склад і список країн-учасниць Шенгенської угоди
• Неучасть або обмежена участь
• Учасники з неповним застосуванням
• Повне застосування і назви країн, що входять до ШЗ
• Статус малих держав
• Перелік обмежень
• Кількість країн Шенгенської угоди та текст

Історія

До створення загальної безмитної зони країни угоди йшли довго і зовсім непросто. Важко сказати, коли вперше з'явилися подібні думки, але першою офіційною датою подібних намірів прийнято вважати 1957-1958 роки, коли було заявлено про створення Європейського Економічного співтовариства – об'єднання 12 держав, яке стало одним з провісників майбутнього ЄС.

В рамках Співтовариства були проголошені т.зв. «правила 4 свобод», які передбачали в майбутньому спростити міждержавне переміщення:

• капіталів;
• товарів;
• послуг;
• людей.

Співтовариство модифікувалося, приймаючи різні форми, і три перші «свободи» поступово застосовувалися.

З лібералізацією переміщення людей питання буксувало: виникали проблеми з безпекою, різним рівнем розвитку країн, ринком праці тощо. Візи були скасовані, але митний контроль залишався.

В якому році і де було підписано?

Лише в 1985 році п'ятеро учасників конвенції про застосування Шенгенської угоди змогли, якщо ще й не повністю домовитися, то заявити про наміри зняти митні обмеження. Франція і ФРН, Бельгія і Нідерланди домовилися про поступове полегшення прикордонного руху людей між ними.

П'ятим членом договору був Люксембург, на чиїй території, перебуваючи посеред річки Мозель, неподалік від невеликого населеного пункту Шенген, там, де сходяться кордони трьох учасників, було підписано Угоду, яка згодом отримала назву Шенгенської.

Коли Угода запрацювала і припинила дію?

Однак, від заяви про наміри до втілення в життя пройшло десятиліття. У 1990 році потрібно було знову підтвердити прагнення країн до лібералізації переміщення людей – було підписано своєрідну «Дорожню карту», яка встановлювала етапи введення в дію Угоди. І лише в 1995 році (з приєднанням до підписантів Іспанії та Португалії) Шенгенська зона запрацювала.

Спочатку угода жодним чином не була пов'язана з іншими нормами ЄС. Інтеграції йшли паралельно, норми часто суперечили одна одній. Тому в 1999 році, після введення в дію т.зв. «Амстердамського договору», Шенгенська угода припинила свою дію!

Відповідно до цих правил до Союзу приєдналися й інші країни, що не входять до ЄС. Наприклад, у 1996 році приєдналися Ісландія та Норвегія. У 2009 – Швейцарія. Водночас є країни ЄС, які не застосовують Шенгенські норми: частина робить це свідомо, інших поки не прийняли через внутрішні проблеми.

Про склад учасників детально розповімо нижче.

Що означає? Суть

Суть цих норм у повному знятті митних та інших бар'єрів при переміщенні людей через внутрішні кордони Співтовариства.

У повній мірі свобода пересування поширюється на громадян країн ЄС. Скористатися нею можуть і громадяни третіх країн, які офіційно перебувають на території ЄС. Останні мають ряд обмежень.

Докладніше про Шенгенські візи можна прочитати тут.

Основні правила та вимоги

Внутрішні переміщення в Шенгенській зоні для громадян ЄС та країн-учасників не обмежуються.

Для іноземців, які отримують Шенгенську візу, є кілька важливих правил:

1. Країна першого в'їзду. Держава, яка видала візу, повинна відвідуватися першою! Далі іноземець може подорожувати по всій допустимій зоні.
2. Переважне перебування. Це досить розмита норма, яка говорить, що в основному іноземець повинен знаходитися в тій країні, яка надала візу. Точних норм у днях або відсотках на даний момент не вказано.
3. Термін перебування. Дуже важливий пункт – перевищення дозволеного періоду перебування може призвести до депортації та подальшої заборони на в'їзд.

Склад і список країн-учасниць Шенгенської угоди

Для початку з'ясуємо, скільки країн у угоді. 26 країн.

Неучасть або обмежена участь

З самого початку свого взаємодії з ЄС про особливе застосування митних правил заявили Ірландія та Великобританія.

Через відсутність сухопутних кордонів з іншими країнами, а також з ряду політичних причин, ці держави не входять до Шенгенської зони.

При цьому існує виключення – з 2005 року Шенгенські правила поширюються на належний англійській короні Гібралтар. Однак на її інші заморські території норми не поширюються.

Окреме положення у Андорри. Це князівство офіційно не входить до Шенгенської угоди, однак на кордонах з Францією та Іспанією знято прикордонний контроль. Водночас, французькі та іспанські прикордонники здійснюють вибіркові перевірки. Одноразові шенгенські візи цих двох країн не дають можливості легального в'їзду до Андорри.

Особливе положення у Данії. Вона вступила до Шенгенської зони з рядом обмежень. Однак для іноземця ці відхилення від шенгенських правил непринципові: в'їзд-виїзд-перебування здійснюється на загальних умовах.

Учасники з неповним застосуванням

Ряд нових членів ЄС поки не використовують Шенгенські норми в повному обсязі. Це пов'язано з недостатнім зміцненням зовнішнього периметра, наявністю територіальних спорів, недостатнім рівнем боротьби з корупцією (на думку Брюсселя) та іншими обставинами.

До таких країн належать: Болгарія, Румунія, Кіпр та Хорватія. Після врегулювання спірних питань ці держави стануть повноправними учасниками Шенгенської зони.

Повне застосування і назви країн, що входять до ШЗ

Отже, які країни входять до шенгенської угоди? У повному обсязі (включаючи згадану Данію) члени, які підписали Угоду і використовують Шенгенські правила, наступні:

Статус малих держав

Крім згаданого князівства Андорра, ряд малих (карликових) держав мають свої взаємини з Шенгенською зоною. До них належать:

• Сан-Марино;
• Ватикан;
• Монако.

Жодна з цих країн не є ні членом ЄС, ні учасником Шенгенських домовленостей. Однак фактично норми «Шенгену» поширюються на них!

У випадку Ватикану і Сан-Марино відсутнє будь-яке сполучення з миром, крім як через територію Італії. Монако має власний порт, але він управляється Францією, як і будь-яке представництво князівства на зовнішній арені, за відповідною угодою, покладено на Париж.

Отже, в'їзд до Сан-Марино і Ватикану прирівняний до в'їзду до Італії. В Монако – до Франції. Громадяни трьох держав можуть безперешкодно переміщатися по всій Шенгенській зоні.

Перелік обмежень

Кількість країн Шенгенської угоди та текст

Підсумуємо. Ми розглянули основні відмінності при відвідуванні держав-членів ЄС та учасників Шенгенської зони. На сьогодні Шенгенської угоди дотримуються 22 країни-учасниці Євросоюзу та 4 держави, що не входять до ЄС.