Чи повинен роботодавець у Польщі перекласти договір на зрозумілу вам мову?

Нещодавно в Телеграм-чат «bezviz.info» надійшло питання: чи повинен роботодавець надавати іноземному працівнику договір з перекладом на його рідну мову? Питання надійшло від громадянина України, і на перший погляд мало очевидну відповідь – перебуваєте в Польщі, підписуйте документи польською, а незнання мови, мовляв, ваша проблема.

Зміст:

• Суть питання
• Які законодавчі норми застосовні?
• Про що говорить Закон про мову?
• Норми Закону про ринок праці
• Яку юридичну силу має ознайомлювальний екземпляр договору?
• Цивільно-правові договори
• Двомовні договори цивільно-правового формату
• Чи може іноземець вимагати перекладу договору?
• По умові злецення
• По умові о праце
• Чи варто підписувати договір тільки не на польській?

Суть питання

З одного простого на перший погляд питання, виявилося, випливає відразу кілька досить складних і не завжди однозначних тем. Основні питання, на які повинні бути отримані роз'яснення, сформульовані так:

• Чи зобов'язаний роботодавець надавати іноземцю договір на його рідній мові?
• Чи буде мати юридичну силу документ, складений не польською?
• До яких ще документів можуть відноситися ці норми?

Саме відповідям на ці три головні питання і присвятимо дане розслідування. Подивимося на питання і через призму типу договору – чи до всіх документів відносяться ці правила, чи умова про працю і тут має привілеї над договорами цивільно-правового формату.

Які законодавчі норми застосовні?

Відразу скажемо, трудовий кодекс тут непридатний – у положеннях цього нормативно-правового акта немає прямих регулювань цікавого питання.

Три основні закони, до яких будемо звертатися для розслідування:

1. Закон про польську мову (Ustawa o języku polskim).
2. Закон про ринок праці (Ustawa o promocji zatrudnienia i instytucjach rynku pracy).
3. Цивільний кодекс РП (Kodeks cywilny Polski).

При цьому кожен з НПА буде регулювати свій сектор проблематики, а деякі відповіді доведеться виводити з сукупності їх норм.

Про що говорить Закон про мову?

Стаття 7 цього закону встановлює, що в області трудового права (prawa pracy) повинен використовуватися польський мову, якщо на момент підписання договору (повинні виконуватися відразу обидві умови):

• Місцем проживання (miejsce zamieszkania) працівника є Польща.
• Договір використовується на території РП.

Це не означає, що у власників КСП або «довгострокових резидентів» немає своїх прав, але до них ми повернемося пізніше. Поки продовжимо розгляд питання щодо іноземців інших статусів.

Ми також акцентували увагу на терміні «трудове право» в статті 7, що за визначенням говорить про застосування її тільки до умов про працю (нагадаємо, що умова злецення і умова о дзело регулюються Цивільним кодексом), однак і цивільно-правові договори також мають свої можливості, про які поговоримо нижче.

Одночасно з зазначеним, стаття 8 того ж Закону про мову встановлює:

• Для громадян Польщі (п.1а ст.8) допустимо мати договір на іноземній мові, але це повинен бути точний переклад польського варіанту. Тобто польський екземпляр по-перше повинен бути, а по-друге, у випадках спорів буде мати перевагу.
• Для іноземців (п.1b ст.8) можливо складання трудового договору (в польському варіанті — mogą być sporządzone / можуть бути складені), а також інших документів, що випливають з трудового права, на мові зрозумілій іноземцю, за його запитом. При цьому, така особа перед складанням договору повинна бути повідомлена про можливість мати договір на польській.

З громадянами все досить ясно – захотів договір на іноземній мові, домовляйся з контрагентом і підписуй. Але знай, що польський, у випадку невірного перекладу, буде головувати.

Що стосується іноземців, подивимося на виділені місця:

1. Складання (і підписання) договору (і інших документів) на іноземній мові можливо, тобто не є обов'язковим і здійснюється виключно у випадку відповідної домовленості між працівником і роботодавцем.
2. Сама така домовленість можлива тільки за запитом іноземця, тобто за замовчуванням не передбачається, але за вимогою питання повинно бути розглянуто.
3. Мовою договору може бути будь-яка іноземна по відношенню до польської, а не обов'язково офіційна мова держави, громадянином якої є іноземець. Тобто не обов'язково українцю отримувати договір на українській, а білорусу на білоруській. Це цілком можуть бути і російська або англійська мови, і будь-яка інша.

Знову виникає юридична невизначеність з власниками КСП і довгострокового резидентства. За сьомою статтею, вони зобов'язані мати польський договір, за восьмою, можуть домовитися і про умову про працю на інших мовах. Однак на практиці до цих осіб частіше застосовують норми громадян. При цьому, питання не є гострим, оскільки власники цих документів, як правило, знають польську досить добре, що підтверджувалося при отриманні карт.

Ще одне питання, що випливає з формулювань, це «інші документи, передбачені трудовим правом». Насправді, мова може йти виключно про довідку про роботу (Świadectwo pracy) – обов'язковий документ, отримуваний при звільненні, оскільки у колективних договорів та інших документів існують окремі норми регулювання.

Норми Закону про ринок праці

Відразу підкреслимо, все, про що говорилося в законі про мову, стосується моменту складання та підписання договору з роботодавцем, тобто офіційного документа, на підставі якого виконується робота. Норми Закону про ринок праці регулюють необхідність ознайомлення іноземця з умовами договору, який пізніше може бути підписаний іншою мовою.

Загальна норма така: перед підписанням договору роботодавець зобов'язаний надати іноземцю переклад договору на зрозумілу йому мову. Це в рівній мірі стосується як прямих роботодавців (п.3 ч.1 ст.88h Закону), так і агентств праці (ч.4 ст.85 Закону).

Тобто мова йде вже не про підписуваний документ, а про певне ознайомлення, одночасно вказано не на можливість домовитися з цього приводу, а про пряму обов'язковість роботодавця надати переклад. Зверніть увагу, що і тут мова йде не про державну мову країни, звідки приїхав іноземець, а про зрозумілу йому.

Ще один нюанс. У Законі про ринок праці немає прямих посилань на тип договору, зазначено просто «umowa». Це дає деяким джерелам можливість помилково трактувати норми, поширюючи їх і на договори цивільно-правової форми. На жаль, це не так. Сам Закон є складовою частиною трудового законодавства, а воно регулює тільки umowy o pracę.

Яку юридичну силу має ознайомлювальний екземпляр договору?

Цей момент обов'язково потребує пояснення. Що дає таке ознайомлення з договором на мові зрозумілій іноземцю? Відразу скажемо, закони ніяких додаткових роз'яснень не дають – зобов'язаний роботодавець ознайомити, і все.

Але певну юридичну логіку можна вивести і з наявних норм:

1. Якщо вимагається ознайомлення на зрозумілій іноземцю мові, то про те, якою повинна бути ця мова, працівник повинен повідомити роботодавцю.
2. Якщо ознайомлення вимагається, значить знання польської у іноземця недостатнє, і роботодавець повинен гарантувати, що переклад і польський оригінал ідентичні.
3. Оригіналом договору однозначно є польський підписаний варіант (якщо він складається).
4. Однак, якщо в процесі роботи виявляться розбіжності в оригіналі і перекладі, то в суді працівник буде пред'являти документ, який йому надавався для ознайомлення (переклад).
5. Просто лист з текстом навряд чи буде прийнятий судом як доказ, при наявності підписаного польського варіанта.

З цього випливає, що переклад також повинен бути якимось чином завірений. Це не є обов'язком роботодавця за законом, але тільки такий варіант дасть захист іноземному працівнику в разі розбіжностей.

Потрібно відзначити, що норми Закону про мову і Закону про ринок праці не суперечать один одному, і не виключають одні інші. Цілком можуть використовуватися два параметри одночасно. Наприклад, якщо договір підписується на мові, зрозумілій іноземцю, то ознайомлювальний переклад не потрібен. Якщо ж підписується договір на польській, а іноземець заявив про необхідність ознайомлювального перекладу, то на такому ознайомленні потрібно отримати підпис роботодавця, з вказівкою на ідентичність цього тексту і тексту контракту. При відсутності розбіжностей пред'являти кому б то не було переклад необов'язково.

Цивільно-правові договори

Отже, все описане вище, стосується виключно умов о праце. Як же йдуть справи з цивільно-правовими договорами, і в першу чергу з популярною умовою злецення?

Щоб розібратися з цим питанням, для початку необхідно визначити, а чи можливо в даних умовах укладення умови злецення. За посиланням буде наше детальне роз'яснення по зазначеній темі і, якщо при перевірці виявиться неможливим укладення цивільно-правового договору, необхідно підписувати умову о праце, і використовувати вищезазначені норми.

У випадках, якщо такий вид контракту доступний, треба звертатися до норм Цивільного кодексу Польщі:

Однак будь-який договір, відповідно до положень ст.65 ЦК ПП, це взаємна заява сторін, чиї умови були узгоджені. Відповідно і мова договору повинна бути результатом такого узгодження – якою мовою домовилися, такою і підписали. Ніхто не має права встановлювати мовні норми такого контракту в односторонньому порядку.

Двомовні договори цивільно-правового формату

Не виключені і варіанти підписання контракту кількома мовами, якщо така домовленість. Який з варіантів матиме перевагу в суді при наявності суперечностей?

За замовчуванням, польський (якщо він один з мов складання), але сторони мають право вписувати умови, що призначають головним будь-який з підписаних варіантів. Це, знову ж таки, є результатом домовленостей.

Чи може іноземець вимагати перекладу договору?

Розглянемо це питання на основі всього сказаного вище, і тим самим підведемо підсумок нашого роз'яснення.

По умові злецення

По всім типам договорів цивільно-правового типу, іноземець не може вимагати ні перекладу договору, ні його підписання на зрозумілій йому мові. Але про це можна домовитися з роботодавцем. Складений у такій формі договір буде законним.

Якщо досягти домовленості не вдається, є тільки один захід – не підписувати такий договір. Інших законних методів впливу на роботодавця не існує.

По умові о праце

Підписати договір не на польській мові працівник-іноземець і роботодавець можуть. Іноземець має право заявити про бажання такого формату документа, але виконання цього залежить тільки від взаємної домовленості. Відмова роботодавця не призведе до санкцій проти нього.

Інша справа переклад тексту трудового договору перед його підписанням. Іноземець має право вимагати такий переклад, а роботодавець зобов'язаний його надати. Відмова може бути розцінена, як порушення норм трудового законодавства.

Чи варто підписувати договір тільки не на польській?

Як вже з'ясували, в деяких умовах така законна можливість є. Чи варто нею користуватися? Давайте уявимо гіпотетичну перевірку іноземців.